Тема 3. ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ

 

3.1. Ринок цінних паперів та політика відкритого ринку.

3.2. Операції на відкритому ринку.

3.3. Особливості операцій відкритого ринку в Україні.

 

3.1. Ринок цінних паперів та політика відкритого ринку

Політика відкритого ринку передбачає проведення операцій з купівлі або продажу державних цінних паперівНБУ за свій рахунок на відкритому фондовому ринку.

Відкритий ринок – це ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти, внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку, надходять на користь утримувача цінних паперів, а не їх емітента. Використовується НБУ для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок їх купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу – зменшується.

Ринок державних цінних паперів як один із сегментів національного фондового ринку виконує дві основні функції. По-перше, обслуговування державного боргу, пов’язаного з дефіцитним фінансуванням державних витрат і мобілізацією для цього на фон­довому ринку відповідних фінансових ресурсів. По-друге, використо­вується як важіль монетарної політики, грошово-кредитне регулю­вання економіки. Функція регулювання грошового обігу через операції на відкритому ринку є логічним продовженням функції обслугову­вання державного боргу. Такі операції потребують досить високого ступеня розвитку державних цінних паперів, досконалого інструмен­тарію і техніки виконання відповідних угод. Відповідно до терміну обігу розрізняють три типи цінних паперів:

- скарбничі векселі – короткотермінові ринкові цінні папери терміном погашення до одного року;

- середньотермінові скарбничі векселі, що мають термін пога­шення від одного до п’яти років;

- скарбничі облігації – довгострокові ринкові цінні папери, що погашаються протягом 5-30 років.

Цей метод грошово-кредитної політики найпоширеніший у країнах з розвинутим ринком цінних паперів. Класичними засобами політики відкритого ринку є операції з державними цінними паперами на вторинному ринку. Такі операції характерні для США, Великобри­танії, Німеччини, Греції, Італії, Франції. Операції на первинному ринку з державними цінними паперами здійснюються у певних межах у Великобританії. Загалом для банку Англії політика відкритого ринку є головним інструментом економічного регулювання.

Операції на відкритому ринку використовуються централь­ними банками всіх розвинутих країн, але у різних масштабах. Існує ціла низка перепон для їх інтенсивного використання, а саме: від­сутність фондового ринку державних цінних паперів, нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, відсутність у банків коштів для проведення операцій у необхідних розмірах тощо.

За політики відкритого ринку дії НБУ спрямовані на здійснен­ня двох операцій: у межах довготермінової політики – на операціях з облігаціями державної позики; короткотермінової – на операціях із скарбничими векселями.

 

3.2. Операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку – це купівля НБУ державних цінних паперів на фінансових ринках і продаж їх комерційним банкам, фірмам та населенню. Вони спрямовані на зміну розміру або структури резервів комерційних банків, таким чином на регулювання пропозиції грошей. Операції НБУ на відкритому ринку прямо впливають на про­позицію грошей, оскільки змінюють обсяг банківських резервів. НБУ може проводити операції з цінними паперами як на первинному так і на вторинному ринку. Операції на вторинному ринку проводяться у двох формах: угоди РЕПО та угоди аутрайт.

Операція РЕПО (REPO – repurchase agreement) – це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині одна сторона продає цінні папери іншій стороні. В той самий час перша сторона бере на себе зобов’язання викупити зазначені цінні папери у визначений термін або на вимогу іншої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Зворотна купівля цінних паперів здійснюється за ціною, яка відрізняється від ціни первісного продажу. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який має отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО.

Операції у формі угод РЕПО – угоди про зворотній викуп цінних паперів, які використовуються для оперативного коригування змін у структурі банківських резервів і пропозиції грошей. Такі операції чинять лише тимчасовий вплив на банківські резерви. Після завершення операції даного типу обсяг банківських резервів вста­новлюється на попередній рівень.

Операції РЕПО дозволяють центральному банку справляти короткостроковий вплив на кон’юнктуру ринку з подальшим нівелю­ванням цього впливу через певний проміжок часу. У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизо­ваними. НБУ здійснює на відкритому ринку як звичайні операції з цінними паперами, так і операції РЕПО. Згідно з положенням, затвердженим НБУ, операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку визначення процентної ставки: нічне РЕПО, відкрите РЕПО, строкове РЕПО.

Операції у формі угоди аутрайт – остаточна купівля цінних паперів з негайною оплатою, яка спрямована на остаточну зміну обсягу грошової маси в економіці. Пропозиція грошей дорівнює добуткові грошового мультиплікатора і обсягу купівлі-продажу цінних паперів.

Механізм операцій на відкритому ринку нескладний, що робить його привабливим для використання. У той же час для проведення цих операцій НБУ використовує різноманітні угоди сто­совно цінних паперів, які відрізняються за цілим рядом параметрів, а саме: формою (звичайна купівля чи продаж або ж на умовах зворотної купівлі – РЕПО), об’єктом; терміновістю; учасниками.

Операції на відкритому ринку – це один з найважливіших засобів проведення грошово-кредитної політики, оскільки має найбіль­ший вплив на монетарну базу. Існують два типи операцій на від­критому ринку:

- динамічні, що спрямовані на зміну обсягу резервів;

- захисні, які спрямовані на відшкодування впливу на мо­нетарну політику інших факторів.

Переваги операцій на відкритому ринку порівняно з іншими засобами, такі:

- повний контроль з боку НБУ над обсягом та часом про­ведення операцій;

- можливість точного визначення обсягу проведення опера­цій від дуже малих до значних обсягів продажу або купівлі цінних паперів;

- легкість коригування. Якщо при проведенні грошово-кредитної політики зроблено помилку і пропозиція грошей, наприклад, надто збільшилась внаслідок завеликого обсягу придбань НБУ цінних паперів, то можна швидко зреагувати і виконати зворотну дію, тобто продати певну кількість цінних паперів та нормалізувати пропозицію грошей на ринку;

- швидкість застосування у будь-якій мірі, оскільки НБУ не потрібно узгоджувати ці питання.

Виділимо наступні переваги при використанні цього засобу грошово-кредитної політики порівняно з іншими інструментами: ініціатива з проведення операцій належить НБУ; операції з цінними паперами забезпечують банку гнучкість щодо обсягів та часу його втручання у грошовий ринок; комерційні банки здійснюють угоди з цінними паперами добровільно, їхній доход визначається ринковою кон’юнктурою. Тому операції на відкритому ринку є основним інстру­ментом грошово-кредитної політики.

 

3.3. Особливості операцій відкритого ринку в Україні

В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які випускаються у дисконтній формі номінальною вартістю 100 гривень на визначений емітентом термін у вигляді записів на рахунках в системі електронного обігу цінних паперів. Емітентом є Міністерство фінансів України (МФУ), також воно встановлює цінові умови придбання державних боргових зобов’язань. НБУ виконує функції генерального агента МФУ щодо облігацій внутрішньої дер­жавної позики обслуговування, розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними.

Учасниками ринку державних цінних паперів, крім МФУ та НБУ, можуть бути комерційні банки, юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків, нерезиденти та організаційно оформ­лені торгівельні системи.

Випуск облігацій внутрішньої державної позики здійснюється на пред’явника у формі, визначеній в умовах випуску, які вста­новлюються постановами Кабінету Міністрів України. Згідно з ними, за дорученням Кабінету Міністрів України, МФУ здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики, а також виконує обов’язки гаранта вчасної сплати доходу та погашення їх. До функцій НБУ на ринку облігацій внутрішньої державної позики відносяться:

-  виконання операцій з обслуговування державного боргу, пов’язаних з розміщенням облігацій внутрішньої державної позики, погашенням їх та виплатою доходу за ними;

-  здійснення депозитарної діяльності з облігацій внутрішньої державної позики, включно з обслуговуванням операцій МФУ з ними;

-  проведення операцій на відкритому ринку з купівлі про­дажу облігацій внутрішньої державної позики з метою регулювання обсягу грошової маси, що перебуває в обігу;

-  здійснення рефінансування комерційних банків під заставу облігацій внутрішньої державної позики.

 

Питання для самостійної роботи

1. Види ринків цінних паперів.

2. Види цінних паперів та особливості їх обігу.

3. Фондові біржі у світі.

 

Теми рефератів

1. Ринки цінних паперів.

2. Особливості проведення операцій на відкритому ринку.

3. Формування ринку цінних паперів в Україні.

4. Особливості функціонування фондового ринку в Америці.

5. Японський ринок цінних паперів.

6. Європейський ринок цінних паперів.

 

Література: [15, 23, 24].